DuoMykoProject (2021)
Цей проєкт присвячений Миколаєву, юності у ньому та пам'яті про нього. Це своєрідний діалог двох митців: про минуле та майбутнє міста, про знакові для нас місця у ньому, а також про наше відчуття себе у Миколаєві на різних етапах свого життя.
Суть нашого дослідження незвична. Мітя Фєнєчкін робить ілюстрацію місць, пов'язаних із його юністю, теплими згадками про миколаївське минуле. А потім туди приходжу я — і вношу краплю скепсису та абсурду в це бачення. Два митці, два часопросторові виміри, дві естетики.
Миколаївський залізничний вокзал
Мітя: «Я прожив у Миколаєві 12 років, з 2000 до 2012. І це місто назавжди залишило по собі важливі та сакральні для місця, які я малюю в рамках цього проєкту.
Будь-який текст, який я намагаюсь додати до ілюстрацій, може бути схожий на ностальгічні хитання хвилями пам'яті. Але це не так.
Мені не властива ностальгія, це — руйнівне почуття. У малюнках я просто намагаюся визначити знакове місце для певного періоду життя в Миколаєві — і зафіксувати його».
Кирило: «Не повертайся!» Єдине, що я можу сказати тим, хто полишає Миколаїв в пошуках кращої можливості для самореалізації.
У Миколаєві не прийнято відкрито говорити, що місто депресивне. Лише як про небіжчика: добре або нічого окрім правди.
Без вас Миколаїв багато втрачає, але він на вас і не заслуговує.
***
Отже, наша подорож починається із Миколаївського залізничного вокзалу.
